"Проект" історико-архітектурного опорного плану (2009-2016)

Зміст

1. Передмова

Збереження культурної спадщини є надзвичайно важливим елементом розвитку культури держави. Серед багатьох питань особливу увагу слід надати збереженню історичного ареалу та об’єктів культурної спадщини, що знаходяться в межах конкретної територіальної громади. Тому в цьому матеріалі ми зосередимось на юридичних аспектах створення історико-архітектурного опорного плану.

Законодавство в цій сфері є доволі широким, проте основні нормативні акти, що створюють відповідне правове поле, — це Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі за текстом — Закон № 3038) та Закон України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини».

Стаття 17 Закону № 3038 чітко вказує, що генеральний план населеного пункту є на місцевому рівні основним видом містобудівної документації, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Особливістю створення та затвердження генерального плану є саме приналежність населеного пункту до категорії «історичних».

Для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови, та Законом передбачено обов’язок розробити історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об’єкти культурної спадщини. Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Список історично населених місць України визначається постановою КМУ від 26.07.2001 № 878. До цього списку внесено більше 400 міст та селищ міського типу України в усіх областях та Автономній Республіці Крим, що мають особливу історичну значущість. Історичне населене місце — згідно з українським законодавством це місто, селище чи село, яке зберегло повністю або частково свій історичний ареал з об’єктами культурної спадщини і пов’язані з ними розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку.

Саме ці населені пункти при розробці кожного свого генерального плану зобов’язані розробляти історико-архітектурний опорний план.

Порядок створення, розробки та затвердження такого плану регулюється відповідним спеціалізованим підзаконним нормативним актом, а саме наказом Мінрегіону від 02.06.2011 № 64 «Про затвердження Порядку розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту».

Історико-архітектурний опорний план — це науково-проектна документація, яка розробляється у складі генеральних планів історичних населених місць. Історико-архітектурний опорний план погоджується та затверджується у складі містобудівної документації згідно із Законом № 3038. Варто зазначити, що історико-архітектурний опорний план підлягає коригуванню у разі отримання нових даних за результатами містобудівних, історико-архітектурних та археологічних досліджень. Внесення змін до історико-архітектурного опорного плану відбувається відповідно до вищезазначеного Закону.

Так, історико-архітектурний опорний план — це науково-проектна документація, яка розробляється у складі генеральних планів історичних населених місць та в якій відображається інформація про:
— нерухомі об’єкти культурної спадщини населеного пункту, пов’язану з ними історичну забудову (значні й рядові історичні будівлі);
— землі історико-культурного призначення;
— місця втрачених будинків, споруд, оборонних укріплень, що мали важливе історичне або містобудівне значення;
— дисгармонійні будівлі та споруди;
— пам’ятки природи, природні заповідники, цінні природні ландшафти;
— межі історичних ареалів населеного місця;
— межі зон охорони пам’яток культурної спадщини, що є діючими на час складання історико-архітектурного опорного плану (за наявності затверджених у попередні часи зон охорони).

Склад та зміст історико-архітектурного опорного плану

На даний момент це регулюється ДБН Б.2.2-3:2012 «Склад та зміст історико-архітектурного опорного плану населеного пункту», відповідно до якої історико-архітектурний опорний план виконують в установленому порядку для всіх населених пунктів, що занесені до Списку історичних населених місць України. Матеріали історико-архітектурного опорного плану є підґрунтям для визначення меж історичних ареалів та розроблення або коригування зон охорони пам’яток культурної спадщини.

Історико-архітектурні опорні плани, а також межі історичних ареалів разом із зонами охорони пам’яток культурної спадщини є основою для проектних рішень у генеральних планах та детальних планах території історичних населених місць.

Історико-архітектурний опорний план використовують при підготовці завдань на проектування, наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, при розробленні містобудівної та проектної документації.

Усі проекти реконструкції забудови на території історичних ареалів населених пунктів базуються на матеріалах історико-архітектурних опорних планів та науково-проектної документації з визначення меж та режимів використання зон охорони пам’яток культурної спадщини.

Звісно, що відповідальним за створення такого плану є відповідний ОМС.

Розроблення історико-архітектурного опорного плану

Історико-архітектурний опорний план розробляється на замовлення виконавчих органів місцевого самоврядування суб’єктами господарювання, що спеціалізуються у сфері вивчення, охорони і використання культурної спадщини, які мають у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат.

Історико-архітектурний опорний план розробляється під керівництвом головного архітектора проекту, який має кваліфікаційний сертифікат, на паперових та електронних носіях із застосуванням геоінформаційних технологій у єдиній системі класифікації та кодування містобудівної діяльності з урахуванням наявних офіційних документів і даних, одержаних під час натурних обстежень і спеціальних досліджень, відповідно до ДБН Б.2.2.-3:2012. Історико-архітектурний опорний план підписується та скріплюється печаткою головного архітектора проекту, який має кваліфікаційний сертифікат.

Оригінал затвердженого історико-архітектурного опорного плану зберігається у відповідному уповноваженому органі містобудування та архітектури та центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Дані історико-архітектурного опорного плану вносяться до містобудівного кадастру, а електронні копії історико-архітектурного опорного плану постійно зберігаються у замовника, центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а також у відповідних спеціально уповноважених органах охорони культурної спадщини.

Підсумуємо
1. Історико-архітектурний опорний план виконують для всіх населених пунктів, що занесені до Списку історичних населених місць України.
2. Історико-архітектурний опорний план розробляють в установленому порядку.
3. Матеріали історико-архітектурного опорного плану є підґрунтям для визначення меж історичних ареалів та розроблення або коригування зон охорони пам’яток культурної спадщини.
4. Історико-архітектурні опорні плани, а також межі історичних ареалів разом із зонами охорони пам’яток культурної спадщини є основою для проектних рішень у генеральних планах та детальних планах території історичних населених місць.
5. Історико-архітектурний опорний план використовують при підготовці завдань на проектування, наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, при розробленні містобудівної та проектної документації.
6. Проекти реконструкції забудови на території історичних ареалів населених пунктів базуються на матеріалах історико-архітектурних опорних планів та науково-проектної документації з визначення меж та режимів використання зон охорони пам’яток культурної спадщини.

2. Реферат проекту 2016 р.

Робота складається з графічної частини (книга 1), основного тексту (книга 2, частина 1), Переліків об’єктів культурної спадщини (книга 3, частини 1, 2) та матеріалів натурних досліджень і фотофіксації (книга 4, частини 1–7).

Об’єкт дослідження – нерухома культурна спадщина Києва в межах території міста.

Мета роботи – фіксація нерухомої культурної спадщини Києва в історико-архітектурному опорних плані Києва. Метод дослідження – аналітичне опрацювання попередніх матеріалів, натурні обстеження, літературні та архівні пошуки, аналіз історичних планів і сучасної топооснови, структурний аналіз території та забудови міста.

В роботі виявлено і зафіксовано об’єкти всіх видів нерухомої культурної спадщини Києва, визначено історико-культурну цінність його території, скориговано і доповнено список об’єктів культурної спадщини міста.

Робота складається з загальної частини, матеріалів досліджень і Переліку об’єктів культурної спадщини, що є невід’ємними частинами історико-архітектурного опорного плану Києва як містобудівного обліково-охоронного докумену.

Історико-архітектурний опорний план Києва скориговано згідно з ДБН Б.2.2-3-2012 «Склад та зміст історико-архітектурного опорного плану населеного пункту».

Робота складається з 2-х томів:

Том VIII складається з Книги 1 (графічна частина, що включає 4 кресленики) та Книги 2 (Пояснювальна записка – 267 стор., 34 іл.).
Том ІХ складається з Переліків пам’яток та об’єктів культурної спадщини м. Києва (Том ІХ, Книги 1.1. та 1.2), а також матеріалів їх фотофіксації (Том ІХ, Книга 2.1–2.3), що включають 7 частин (відповідно до класифікації об’єктів культурної спадщини).

Усі фотоілюстрації відображають об’єкти, позначені в Переліках та кресленику Історико-архітектурного опорного плану. Робота розкриває структуру і зміст історико-архітектурного опорного плану Києва, особливості його культурної і природної спадщини, а також загальні висновки щодо культурної цінності і допустимих перетворень в межах історичних територій міста.