ОСНОВНА ЧАСТИНА
- "Проект" Зонінгу м. Ірпінь, розроблений "Діпромісто" 2013 р.
- "Проект" оновлення Генерального плану м. Ірпінь, розроблений "Діпромісто" 2018 р.
- Нормативно-правові вимоги до Складу та Змісту проектів Містобудівної документації
- Невідповідність "проекту" Зонінгу та "проекту" Генерального плану м. Ірпінь діючим вимогам
- Вимоги ДБН до земельних ділянок для розміщення Житлових будинків
- Земельний Кодекс про землекористування
- Про порядок Розділу/об'єднання земельних ділянок
- Наслідки відсутності регулювання землекористування - незаконні забудови на прикладі кварталу в межах вул. НовоОскольска-Гоголя-Білокур-Гайдамацька
- Про відповідальність посадових осіб - Адміністративну та Кримінальну
- (--) ВИСНОВКИ. Текст (зразок) Звернення зі скаргою на порушення законодавства при забудові м. Ірпінь
- НОТАТКИ по темі
Back to HomeПЕРЕДМОВА. Цільове та функціональне призначення земельної ділянки
Що робити, якщо наміри забудовника щодо забудови земельної ділянки не відповідають містобудівній документації? Цільове та функціональне призначення земельної ділянки
2020-10-16
Зміст Передмови 
1. Що таке функціональне використання і як воно співвідноситься з цільовим призначенням?
2. Як бути, якщо в рішенні ради та в договорі оренди вказано, що земельна ділянка надана у користування для будівництва багатоквартирного житлового будинку, а згідно Генплану – земельна ділянка знаходиться у зоні громадської забудови?
3. Чи можна на земельній ділянці в межах території громадської забудови зводити житло, або в межах території житлової забудови зводити торговий центр?
4. Як бути, якщо після відведення земельної ділянки в оренду чи передачі її у власність функціональне призначення території, на якій розміщена земельна ділянка, змінилось? Чи має зміна функціонального призначення територій своїм наслідком припинення права власності чи права користування земельними ділянками, які були у власності чи користуванні осіб до встановлення нового функціонального призначення територій?
5. Чи потрібно враховувати функціональне призначення території при зміні цільового призначення земельної ділянки?
Кожна земельна ділянка має своє цільове призначення. Інформацію про нього можна легко побачити у документах на ділянку та на публічній кадастровій карті.
Зовсім інакша ситуація з функціональним використанням: даних про нього немає у документах, а забудовники дізнаються про нього, як правило, з актів перевірок контролюючих органів.
- Як співвідносяться функціональне і цільове призначення землі?
- У яких документах визначається?
- Чи можна на земельній ділянці в межах території громадської забудови зводити житло?
- Як бути, якщо після відведення земельної ділянки функціональне призначення території змінилось?
- Чи впливає зміна функціонального призначення територій на права власника чи користувача земельної ділянки?
- І чи потрібно враховувати функціональне призначення території при зміні цільового призначення земельної ділянки?
Back to Top(1.) Що таке функціональне використання і як воно співвідноситься з цільовим призначенням?
Законодавство з цього приводу дуже обмежене, а тому чітко сказати, як співвідносяться цільове призначення земельної ділянки з функціональним, не можна. Можна сказати лише, що це два різних поняття,
1) одне з земельного законодавства,
2) інше – з містобудівного.
1. Земельне законодавство поділяє усі землі за основним цільовим призначенням на такі КАТЕГОРІЇ:
1) землі сільськогосподарського призначення;
2) землі житлової та громадської забудови;
3) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
4) землі оздоровчого призначення;
5) землі рекреаційного призначення;
6) землі історико-культурного призначення;
7) землі лісогосподарського призначення;
8) землі водного фонду;
9) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
У межах кожної категорії земель передбачені окремі види цільового призначення земельних ділянок.
Так, землі житлової та громадської забудови, враховуючи можливі ТИПИ забудови, можуть використовуватись за такими ВИДАМИ призначеннь:
землі КАТЕГОРІЇ житлової забудови можуть використовуватись для таких ВИДІВ призначень:
- будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) – код 02.01;
- для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку - код 02.03;
- для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об’єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури - код 02.10;
- для іншої житлової забудови - код 02.07;
землі КАТЕГОРІЇ громадської забудови – для будівництва та обслуговування:
- будівель закладів освіти - код 03.02,
- охорони здоров'я - код 03.03;
- об’єктів торгівлі - код 03.07;
- об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування - код 03.08 тощо.
(1-2.) Функціональне використання земельної ділянки – це вид використання земельної ділянки, визначений містобудівною документацією.
У документах на земельну ділянку функціональне використання не зазначається.
Функціональне використання території повинно встановлюватись планом зонування або детальним планом території. Але оскільки не в усіх населених пунктах такі плани розроблено і затверджено, то часто функціональне використання земельної ділянки визначається згідно з генеральним планом.
З 1 січня вступає в силу Закон № 554-IX, який передбачає створення "веб-сайту національної інфраструктури геопросторових даних". Геопортал має запрацювати до середини 2022 р. Відтак, у відкритому доступі має з’явитись і містобудівна документація.
У той же час, типи зон територій визначені у ДБН Б.1-1-22~2017 "Склад та зміст плану ЗОНУВАННЯ +зміни 2019".
З урахуванням можливого функціонального призначення (використання) території поділяються на такі типи (зони):
1) громадська (Г);
2) житлова (Ж);
3) рекреаційна (Р);
4) курортна (К);
5) зона транспортної інфраструктури (ТР);
6) зона інженерної інфраструктури (ІН);
7) комунально–складська (КС);
8) виробнича (В);
9) спеціальна (С);
10) зона земель історико – культурного призначення (ІК);
11) зона земель природно – заповідного фонду (ПЗФ).
Для кожного типу зони встановлено перелік дозволених та допустимих видів забудов та видів використання земельних ділянок в межах територіальних зон –
1) переважні,
2) супутні та
3) допустимі (види використання(.
І хоч між окремими типами (зонами) територій і категоріями земель можна провести певну паралель (наприклад, землі рекреаційного призначення та рекреаційна зона (Р); землі історико-культурного призначення і зона земель історико – культурного призначення (ІК), конкретне співвідношення між ними на законодавчому рівні не встановлено.
Єдине, що вказує на те, яким чином цільове призначення земельної ділянки повинно співвідноситись з функціональним призначенням (використанням) територій, це: - згадка в законодавстві про те, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають визначатись з урахуванням містобудівної документації, тобто з урахуванням функціонального призначення територій.
(2.) Як бути, якщо в рішенні ради та в договорі оренди вказано, що земельна ділянка надана у користування для будівництва багатоквартирного житлового будинку, а згідно Генплану – земельна ділянка знаходиться у зоні громадської забудови?
Відсутність чіткого регулювання використання і забудови території, врахування функціонального і цільового призначень під час відведення земельних ділянок під забудову, і відповідальності за недотримання зазначених вимог призводить до виникнення у контролюючих органів запитань до забудовників. Навіть тоді, коли забудовники отримують земельні ділянки в оренду для будівництва та забудовують їх згідно з цільовим призначенням, функціональному призначенню це може не відповідати. І причина може бути абсолютно не у них. Не у забудовниках. А у місцевій владі.
Приймаючи рішення про відведення земельних ділянок для будівництва та надаючи "Містобудівні умови та обмеження" їх забудови чи "Паспорт об'єкта будівництва", місцеві ради та органи містобудування і архітектури, не завжди враховують (!!!) і зважають на те, чи відповідають наміри забудовника щодо забудови земельної ділянки містобудівній документації. Повинні це робити, бо:
- цільове призначення земельних ділянок (вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) має визначатись її власником або користувачем з урахуванням містобудівної документації, тобто з урахуванням функціонального призначення території, в межах якої розташована земельна ділянка.
Наприклад,
- землі житлової та громадської забудови можуть використовуватись, як для будівництва житла, так і для будівництва громадських будівель, скажімо, офісного центру. І це не вважатиметься використанням землі не за цільовим призначенням, оскільки таке використання здійснюється в межах однієї категорії землі (постанова Верховного Суду від 24.03.2020 р.).
У той же час, за функціональним призначенням, земельні ділянки в межах території громадської забудови і земельні ділянки в межах території житлової забудови – це різні території (зони): громадська (Г) та житлова (Ж). Якщо у власності чи користуванні особи є земельна ділянка, цільове призначення якої не співвідноситься з її функціональним призначенням, то власник (користувач) земельної ділянки, звісно, може використовувати її за встановленим цільовим призначенням.
І ніхто в такому разі не вправі висувати претензії забудовнику, що він використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням. Бо цільове призначення земельної ділянки і функціональне призначення території, в межах якої розташована земельна ділянка – це два абсолютно різних поняття.
Будучи власником чи користувачем земельної ділянки, забудовник як користувач земельної ділянки несе відповідальність, насамперед, за дотримання вимог земельного законодавства і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Місто (місцева влада) – несе відповідальність за використання і забудову територій населеного пункту з урахуванням містобудівного законодавства і затвердженої містобудівної документації. А те, як прийматиме в експлуатацію об’єкт місцева влада, якщо розташування вказаного об’єкта на відповідній території суперечить містобудівній документації населеного пункту, це питання, насамперед, до місцевої ради і органів містобудування, які відводили земельну ділянку і надавали "Містобудівні умови та обмеження" на її забудову.
Звісно, це не значить, що забудовники завжди стоять осторонь. Якщо реальні наміри і дії забудовника щодо забудови земельної ділянки не відповідають його заявленим намірам під час звернення за відведенням земельної ділянки і наданням містобудівних умов та обмежень, то, отримавши земельну ділянку, наприклад, під забудову дошкільного закладу, а збудувавши замість нього багатоповерхівку, забудовники теж повинні нести відповідальність за порушення містобудівного законодавства.
Якщо ж дії забудовника щодо забудови земельної ділянки відповідають намірам, які були заявлені ним під час звернення щодо відведення земельної ділянки і надання містобудівних умов та обмежень, та вказаному у рішенні ради та в договорі оренди цільовому призначенню, але не відповідають генплану населеного пункту (функціональному призначенню територій), то відповідальність за прийняті рішення і допущене будівництво на відповідній території повинна нести місцева влада, а не забудовник. За умови, звісно, що забудовник, при цьому, жодних порушень не вчиняв.
(3.) Чи можна на земельній ділянці в межах території громадської забудови зводити житло, або в межах території житлової забудови зводити торговий центр?
Відповімо на це запитання так: «Це — допустимо».
Для кожної зони населеного пункту, в залежності від функціонального призначення території, встановлено перелік дозволених та допустимих видів забудов та використання земельних ділянок в межах територіальних зон — 1) переважні, 2) супутні та 3) допустимі.
Наприклад,
території населеного пункту, які за своїм функціональним призначенням належать до громадської зони (зона «Г»), використовуються головним чином для розташування адміністративних, наукових, фінансових, ділових будівель і споруд — відділень банків, зв’язку, поштових відділень, центрів надання адміністративних послуг, офісів (ділова зона); закладів виховання, освіти (наукова зона); культурно мистецьких та спортивно-видовищних закладів (концертних залів, спорткомплексів, арен, басейнів – культурна та спортивна зона); лікарень, поліклінік, амбулаторій (лікувальна зона); магазинів, торговельних комплексів, ринків (торговельна зона). Усе це переважні види використання.
Проте, ці території можуть використовуватись також і для супутніх елементів, наприклад, для розміщення стоянок, паркінгів — у межах ділової зони, гуртожитків — у межах начальної зони, готелів — у межах торговельної зони, тощо.
В громадських зонах також можуть розташовуватись житлові будинки. До супутніх видів відносяться об’єкти, що технологічно пов’язані з об’єктами переважних видів використання, об’єкти торгівлі, громадського харчування та іншого громадського, побутового обслуговування, об’єкти інженерної інфраструктури (автостоянки, гаражі, паркінги тощо).
Так само, як у громадських зонах можуть розташовуватись житлові будинки, так і в зоні житлової забудови може здійснюватися будівництво об’єктів торгівлі (магазинів, торгових центрів). Відтак якщо земельна ділянка використовується за переважним або супутнім видом використання, то це не потребує спеціальних дозволів та погоджень. Використання земельної ділянки, в тому числі будівництво на земельній ділянці об’єкта, не за переважним видом використання, а за супутнім, не є порушенням. Саме так вважає Верховний Суд (постанова від 13.05.2020 р. у справі № 809/1882/16).
(4.) Як бути, якщо після відведення земельної ділянки в оренду чи передачі її у власність функціональне призначення території, на якій розміщена земельна ділянка, змінилось?
Чи має зміна функціонального призначення територій своїм наслідком припинення права власності чи права користування земельними ділянками, які були у власності чи користуванні осіб до встановлення нового функціонального призначення територій?
Законом № 711-IX від 17.06.2020 р. тепер прямо передбачено, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначатимуться в межах відповідного виду функціонального призначення території, встановленого містобудівною документацією.
Також Закон говорить, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були у власності чи користуванні осіб до встановлення нового функціонального призначення територій. Тобто, якщо у власності чи користуванні особи є земельна ділянка, функціональне призначення якої в подальшому було змінено на таке, що не співвідноситься з її цільовим призначенням, то власник (користувач) земельної ділянки все одно цілком законно може використовувати її за встановленим раніше цільовим призначенням.
Що стосується визначення категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, то Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування має бути додатково затверджено Урядом.
(5.) Чи потрібно враховувати функціональне призначення території при зміні цільового призначення земельної ділянки?
Так.
При відведенні земельної ділянки чи зміні її цільового призначення органи, що погоджують та затверджують проєкт землеустрою, повинні перевіряти, чи співвідноситься нове цільове призначення земельної ділянки із функціональним призначенням території.
Зміна видів використання земельних ділянок і об’єктів будівництва фізичними та юридичними особами здійснюється у відповідності до переліку видів переважного та супутніх видів допустимого використання в межах відповідної територіальної зони (пункт 4.10 ДСТУ).
Якщо нове цільове призначення суперечить і переважному, і супутньому виду використання, то у затвердженні проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення, скоріше за все, буде відмовлено, а якщо таке рішення і буде прийнято – дуже великі шанси, що воно буде скасовано судом (постанова Верховного Суду від 01.09.2020 р.).
1. "Проект" Зонінгу м. Ірпінь, розроблений "Діпромісто" 2013 р.
1-1) Графічна частина. Креслення "Схема зонування м. Ірпінь"
Файли 
1-2) Текстова частина. Книги 1, 2
Файли 
2. "Проект" оновлення Генерального плану м. Ірпінь, розроблений "Діпромісто" 2018 р.
2-1) Графічна частина
...
Файли
%2010%D1%859%D0%BA.jpg)
%2010%D1%859%D0%BA.jpg)
Файли
...
2-2) Текстова частина
Файли
- Ірпінь Генплан - Інформаційна довідка, 2018 40с
- Ірпінь Генплан -Проект - Текстова частина, "Діпромісто" 2018
3. Нормативно-правові вимоги до Складу та Змісту проектів Містобудівної документації
3-1) Проект Зонування (зонінг)
- ДБН Зонінг п. 5.4 Граф частина
- ДБН Зонінг п. 6.1 Текст частина :
- ДБН Зонінг п. 6.7 Житлові зони:
3-2) Проект Генерального плану
- ДБН Генплан п. 5.5.2 кресл - Існ викор:
- ДБН Генплан п. 5.5.5 кресл - Основне:
- ДБН Генплан таб А.1 - Осн показники ГП - житло)
4. Невідповідність "проекту" Зонінгу та "проекту" Генерального плану м. Ірпінь діючим вимогам
4-1) Проект Зонінгу міста Ірпінь
- Зон граф арк-1 (фрагм-1) Квартал:
- Зон граф арк-1 (фрагм-2) Ум познач:
- Зон кн1 (фрагм-1) стор 19 Класиф тер зон:
- Зон кн1 (фрагм-2) стор 34 Тер зони - Види викор:
4-2) Проект Генерального плану міста Ірпінь
- ГП арк-1 Осн кресл (фрагм-1) Квартал:
- ГП арк-1 Осн кресл (фрагм-2) Ум познач:
- ГП ч2 р 4.1 Житло фонд (фрагм) стор 83:
5. Вимоги ДБН до земельних ділянок для розміщення житлових будинків
- ДБН План і забуд тер - п. 3.4, 3.56, 3.57 - 2-ва Типи буд для Садиб заб:
5-1) Типологія житлових будинків
- рис 1 Типологія житлових будинків:
- рис 1-1 Типологія житло буд - тип 1 Садиб:
- рис 1-2 Типологія житло буд - тип 2 Блок:
- рис 1-3 Типологія житло буд - тип 3 Багатоповерх:
5-2) Вимоги ДБН до розміщення на ділянках
- ДБН План і забуд тер - п. 6.1.14:
- ДБН План і забуд тер - п.п. 6.1.26, 27:
- ДБН План і забуд тер - п.п. 6.1.31, 32, 33:
6. Земельний Кодекс про землекористування
- Зем Кодекс - ст. 019 КАТЕГОРІЇ Земель:
- Зем Кодекс - ст. 38, 39, 40, 41, 42 гл. 6 Землі ЖИТЛ та Гром заб:
- Зем Кодекс - ст. 091 ОБОВЯЗКИ Власників зем діл:
- Зем Кодекс - ст. 111 ОБМЕЖЕННЯ в використ зем:
- Зем Кодекс - ст. 143 (фрагм) ПРИПИНЕННЯ прав на зем діл:
- Зем Кодекс - ст. 154 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Влади:
- Зем Кодекс - ст. 180 ЗОНУВАННЯ Земель:
- Кабмін - Види ціл призначення зем діл:
7. Про порядок розділу/об'єднання земельних ділянок
- ЗУ Про землеустрій ст. 56 Док-ція поділу-об зем діл:
Файли
8. Наслідки відсутності регулювання землекористування - незаконні забудови на прикладі кварталу в межах вул. НовоОскольска-Гоголя-Білокур-Гайдамацька
- Місце розміщення земельної ділянки в структурі м. Ірпінь
- Дані про територію квартала та поділені сім нових ділянок з Публічної кадастрової карти України
- Містобудівна документація, встановлює обмеження в використанні території кварталу
- (--) Висновки про порушення існуючого законодавства та діючих норм і правил
8-1) Місце розміщення земельної ділянки в структурі м. Ірпінь
8-2) Дані про територію квартала та поділені сім нових ділянок з Публічної кадастрової карти України
- кадастр № 11 0.0105 га:
- кадастр № 12 0.0105 га:
- кадастр № 13 0.0194 га:
- кадастр № 14 0.0261 га:
- кадастр № 15 0.0105 га:
- кадастр № 16 0.0105 га:
- кадастр № 17 0.0125 га:
8-3) Містобудівна документація кварталу
- Проект Зонування м. Ірпінь, 2013 р. (фрагмент)
- Проект "оновлення" Генерального плану м. Ірпінь, 2018 р. (фрагмент)
8-3) 1. Проект Зонування м. Ірпінь, 2013 р. (фрагмент)
- Зон граф арк-1 (фрагм-1) Квартал:
- Зон граф арк-1 (фрагм-2) Ум познач:
8-3) 2. Проект "оновлення" Генерального плану м. Ірпінь, 2018 р. (фрагмент)
- ГП арк-1 Осн кресл (фрагм-1) Квартал:
- ГП арк-1 Осн кресл (фрагм-2) Ум познач:
8-4) Висновки про порушення існуючого законодавства та діючих норм і правил
Перелік та зміст порушень:
- Порушення в частині вимог Землевпорядної документації
- Порушення в частині Містобудівної документації
8-4) 1. Порушення в частині вимог Землевпорядної документації
...
8-4) 2. Порушення в частині Містобудівної документації
...
9. Відповідальність посадових осіб - Адміністративна та Кримінальна
- Юридична відповідальність державних службовців
- Обставини, що обтяжують відповідальність держ службовця, ЗУ Про держ службу (ст. 67)
- Кримінальна відповідальність за службові злочини (КК України, Розділ XVII ст.ст. 364-370)
Back to Top9-1) Юридична відповідальність державних службовців
Юридична відповідальність державних службовців - це врегульовані нормами права відносини між державою, в особі її компетентних органів і посадових осіб, та державними службовцями, що виникають на підставі вчинених ними службових правопорушень і дістають вияв у застосуванні до винних осіб заходів державного примусу, а також характеризуються засудженням правопорушника та протиправного діяння з боку держави та суспільства з метою запобігання та недопущення в майбутньому інших правопорушень.
За порушення правових норм державні службовці несуть 1) дисциплінарну, 2) цивільно-правову, 3) адміністративну та 4) кримінальну відповідальність.
Невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянину, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець. Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове розслідування проводиться терміном до 2 місяців у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Якщо правомірність рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами службового розслідування, це рішення скасовується.
9-1) 1. Дисциплінарна відповідальність
Дисциплінарна відповідальність настає при порушенні державним службовцем обов'язків додержання дисципліни праці, правил внутрішнього розпорядку органу державної влади, за невиконання або недостатнє виконання службових обов'язків.
Дисциплінарна відповідальність державних службовців передбачена КЗпП, Законом "Про державну службу", статутами про дисципліну або спеціальними положеннями, чинними у ряді галузей адміністрування і в деяких сферах державної діяльності.
Дисциплінарна відповідальність дістає вияв у застосуванні дисциплінарної санкції - стягнення. Особливість дисциплінарної відповідальності державних службовців полягає у тому, що, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: 1) - попередження про неповну службову відповідність; 2) - затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вишу посаду.
Законодавчими актами можуть бути передбачені інші види дисциплінарних стягнень для державних службовців окремих галузей і сфер публічного адміністрування.
Розрізняють три види дисциплінарної відповідальності: 1) загальну, 2) спеціальну та 3) для керівних і виборних працівників.
Загальна дисциплінарна відповідальність передбачає дисциплінарні стягнення, які за своїм змістом можна поділити таким чином: 1) заходи морально-правового характеру - догана, попередження про неповну службову відповідність; 2) заходи матеріально-правового характеру - затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або призначенні на вишу посаду, зменшення розміру чи зняття премій, надбавок за високі досягнення у праці й виконання особливо важливої роботи, інших надбавок і доплат, установлених чинним законодавством; 3) припинення державної служби.
9-1) 2. Цивільно-правова відповідальність
Цивільно-правова відповідальність - це передбачені законодавством засоби примусового впливу на порушника цивільних прав і обов'язків шляхом застосування до нього цивільно-правових санкцій, які тягнуть невигідні майнові наслідки, що дістають вияв у позбавленні його певних прав або покладенні на нього додаткових обов'язків.
Правовою базою цивільної відповідальності державних службовців є КЗпП, положення про матеріальну відповідальність.
Відповідальність за шкоду, завдану діями посадової особи в галузі виконавчо-розпорядчої діяльності, полягає в обов'язковому відшкодуванні збитків, спричинених неправомірними службовими діями (бездіяльністю) посадових осіб у галузі публічного адміністрування, органом державної влади від імені, за дорученням якого посадова особа вчиняє службові дії в межах своєї компетенції.
Важливим є те, що відповідальність за шкоду, завдану посадовою особою, повинен нести орган державної влади, якщо такі юридично значущі дії пов'язані зі службовою діяльністю його посадової особи в рамках наданої йому компетенції. Коли шкода завдана посадовою особою внаслідок дій, які не пов'язані з виконанням службових обов'язків, навіть в робочий час, вона відшкодовується безпосередньо винною особою. Орган державної влади, який відшкодував збитки потерпілій особі, має право звернутися до суду з регресним позовом до службової особи, яка є винною в заподіяній шкоді.
Цивільно-правова відповідальність може застосовуватися незалежно від притягнення службовця до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності за те саме порушення.
9-1) 3. Адміністративна відповідальність
Адміністративна відповідальність настає при порушенні відповідних правил і норм. Суть адміністративної відповідальності полягає у тому, що вона застосовується органами і посадовими особами, з якими особа, що вчинила правопорушення, не перебуває у службових відносинах.
Основним джерелом норм, які встановлюють адміністративну відповідальність державних службовців, є КпАП та антикорупційне законодавство.
Суб'єктами адміністративної відповідальності є не всі державні службовці, а лише посадові особи. В адміністративно-правовій науці вони розглядаються як суб'єкти і підлягають адміністративній відповідальності тільки за правопорушення, пов'язані з недотриманням правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків. Зокрема, посадові особи несуть адміністративну відповідальність за адміністративні порушення: в галузі охорони праці і здоров'я населення; що посягають на власність; у галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії і культури; у промисловості, будівництві і в галузі використання електричної і теплової енергії; сільському господарстві; за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень. Відповідне законодавство містить основні положення, які визначають підстави притягнення винних до відповідальності за вчинення корупційних діянь, із акцентом на те, що є корупційним діянням, хто може бути таким суб'єктом (перелік істотно розширено порівняно із раніше чинним законодавством), подано систему суб'єктів протидії корупції та процесуальні аспекти притягнення винних до відповідальності, заходи адміністративно-правового реагування на вчинення такого роду протиправних діянь.
Згідно із КпАП до державних службовців, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються два види стягнення: 1) попередження; 2) штраф.
Проблема юридичної відповідальності державних службовців тісно пов'язана з проблемою протидії корупції.
Основні принципи запобігання та протидії корупції: верховенства права; законності; комплексного здійснення правових, політичних, соціально-економічних, інформаційних та інших заходів; пріоритетності запобіжних заходів; невідворотності відповідальності за вчинення корупційних правопорушень; відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування; участі громадськості у заходах щодо запобігання і протидії корупції, державного захисту осіб, які надають допомогу у провадженні таких заходів; забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, відшкодування збитків, шкоди, завданої корупційним правопорушенням.
Істотно розширено засади участі громадськості у запобіганні та протидії корупції (участь громадськості в заходах запобігання та протидії корупції, інформування громадськості про відповідні заходи, державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції.
За вчинення корупційних діянь передбачена кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність, а також передбачено усунення наслідків корупційних правопорушень. Окрім того, положеннями Закону передбачені контроль і нагляд за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції.
9-1) 4. Кримінальна відповідальність
Кримінальна відповідальність державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, інших службових осіб настає за настає за так звані службові злочини (ст.ст. 165-171 Кримінального Кодексу України), вчинення суспільно небезпечних, винних діянь, які дістали вияв у зловживанні владою або службовим становищем, невиконанні або неналежному виконанні службових обов'язків, тобто за злочини у сфері службової діяльності.
Кримінальна відповідальність службових осіб настає за так звані "службові злочини".
Такі злочини можна поділити на 3-види:
- порушення повноважень: невиконання (неналежне виконання) повноважень (недбалість, бездіяльність);
- перевищення повноважень: вчинення службовою особою акту, на який вона не мала законної влади, вихід за межі такої або недотримання відомих форм, процедур (одноосібне вирішення справи, яка повинна вирішуватися колегіально, або вчинення дій, які ніхто не має права здійснювати чи дозволяти, тощо);
- вчинення акту, що входить до повноважень, але з метою, яку не передбачає закон (зловживання владою або службовим становищем, хабарництво, службове підроблення).
Притягнення до кримінальної відповідальності державних службовців здійснюється на підставі Кримінального кодексу України (Розділ ХVІІ Службові злочини, ст ст 364-370).
9-2) Обставини, що обтяжують відповідальність держ службовця
- ЗУ Про держ службу (ст. 67)
9-3) Кримінальна відповідальність за службові злочини, КК України, Розділ XVII ст.ст. 364-370
Файли 
Back to HomeВИСНОВКИ. Текст (зразок) Звернення зі скаргою на порушення законодавства при забудові м. Ірпінь
...
НОТАТКИ по темі
